Панахида за померлих текст

ПАНИХИДА

Панахида за померлих текст

Панихида – это богослужение, которое по своему составу представляет сокращенный чин погребения.

На ней читается 90-й псалом, после которого возносится великая ектения об упокоении поминаемого, потом поются тропари с припевом: Благословен еси, Господи и читается псалом 50-й.

Поется канон, который разделяется малыми ектениями. После канона читается трисвятое, Отче наш, тропари и ектения, после которой бывает отпуст.

Эта служба может проводиться до отпевания. Душа каждого усопшего после смерти проходит мытарства, поэтому в это время его душе необходима молитва. Панихида помогает душе облегчить переход в загробную жизнь. Перевод слова «панихида» с греческого языка означает «всенощное пение».

Христиане первых веков в условиях гонений могли проводить богослужения только в уединенных местах причем чаще всего — ночью. В это время суток так же прощались с телами усопших и мучеников. Останки мучеников полагались в пещеры или отдаленные дома, в которых затем пелись псалмы и к началу утра совершалось захоронение.

Это богослужебное последование над умершим именовалось панихидой, или по-другому — всенощным бдением. Поэтому служба об усопшем стала называться панихидой.

Большое значение для души усопшего представляет молитва, которая совершается до отпевания в храме или в нескольких храмах и монастырях. Пока тело умершего человека лежит мертвым, его душа проходит духовные испытания, которые в церкви называются мытарствами.
Исходя из этого душа имеет острую нужду в заботе близких, которая выражается в молитве, милостыни и добрых делах в честь умершего.

Во время совершения панихиды в храме все присутствующие держат в руках зажженные свечи, которые выражают любовь и ту молитву, которая проистекает из их сердец.

МОЛИТВЫ И ТЕКСТЫ ПАНИХИДЫ

Существо молитв панихиды состоит в обращении к Господу с просьбой простить согрешения умершего и даровать его душе упокоение и Царство Небесное. В текстах панихиды, Церковь обращает внимание на то, как душа умершего восходит на суд Божий, как она со страхом предстоит на суде, открывая свои согрешения перед Господом.

Церковь говорит об основном законе божественного суда — это милосердие. Панихида завершается словами: «Во блаженном успении вечный покой подаждь, Господи, усопшему рабу Твоему (имя) и сотвори ему вечную память!» «Эти слова, — говорит святой Симеон Солунский, — дар и завершение всего, они отсылают усопшего к наслаждению Богом и передают душу и тело умершего Богу».

Молитвословия панихиды приносят облегчение душе умершего, а также и для самих молящихся.

ВСЕЛЕНСКИЕ ПАНИХИДЫ — РОДИТЕЛЬСКИЕ СУББОТЫ

Кроме поминовения каждого умершего в отдельности, Церковь совершает в определенное установленное время поминание всех усопших православных христиан, тех, кто был настигнут внезапной смертью и не был напутствован в будущую вечную жизнь молитвой Церкви. Такие панихиды называются вселенскими, дни, когда они совершается — вселенскими родительскими субботами. К этим дням относятся:

Суббота мясопустная. Следующее за ней мясопустное воскресенье посвящается духовному размышлению о Страшном суде. Молитва об умерших в эти дни приносит им большую пользу. Спасение души может осуществиться только в Церкви, членами которой являются живущие, а так же и все усопшие. Единение с ними через молитву является выражением нашей любви.

Суббота Троицкая. Поминовение всех усопших христиан определено и в субботу перед праздником Пятидесятницы, потому что сошествием Святого Духа завершилось домостроительство спасения человека, в котором принимают участие и умершие.

Молясь в день Пятидесятницы, Церковь просит, чтобы для умерших благодать Господня стала источником радости и блаженства, так как Духом Божиим «всяка душа живится». Поэтому суббота накануне праздника посвящается молитве об усопших.

Святой Василий Великий, который составил молитвы вечерни Пятидесятницы, говорит, что Господь более в этот день благоволит принимать моления об усопших христианах и даже о «иже во аде держимых».

Дмитриевская родительская суббота названа так в честь святого Дмитрия Солунского. Установление поминания усопших в этот день принадлежит Дмитрию Донскому, который совершив после куликовской битвы поминовение павших воинов, установил совершать это поминовение ежегодно 26 октября. Впоследствии вместе с воинами стали поминать всех усопших.

Родительские субботы 2-й, 3-й и 4-й недель Великого поста. В период Великого поста Церковь призывает всех верующих быть в единстве с живыми и умершими, совершать в определенные дни молитвы о них.

Субботы этих недель определены для поминовения умерших так как в седмичные дни Великого поста заупокойные богослужения не совершаются (к ним относятся: сорокоусты, заупокойные ектении, панихиды, поминовения 3-го, 9-го и 40-го дня после смерти), потому что полная Литургия не проводится ежедневно, а с совершением этого богослужения связывается поминовение умерших. Чтобы не лишить усопших христиан молитвы Церкви в дни Великого поста и были выделены эти субботы.

РАДОНИЦА

Радоница. В этот день все христиане приходят на могилы своих усопших близких и родных с радостной вестью о том, что Христос воскрес. Поэтому этот день и называется Радоницей (или Радуницей). Христиане посещают могилы после отслуженных богослужений в храме. Во время Пасхальной недели панихиды не служатся, так как Пасха — это радость для верующих в Воскресение Иисуса Христа.

Источник: http://nascha.cerkov.ru/vse-o-bogosluzheniyax/panixida/

20 вичерпних відповідей про ПОМИНАННЯ СПОЧИЛИХ

Панахида за померлих текст
Версия для печати

Про те, як поминати померлих на кладовищі, чи можна „відмолити“ ворожку, та скільки має тривати жалоба – читайте у запитаннях і відповідях із архівів рубрики “Запитання до священика” на нашому порталі.

Як правильно поминати спочилих?

Питання 1: Чи правильно роблять люди, що на поминальний день п'ють горiлку на цвинтарi? Як правильно в цей день поминати померлих? Чи можна нести на кладовище їжу, і чи потрібний посуд на могилі.

Відповідь: На кладовищі можна тільки молитися. Пити, їсти – гріх. Нести на кладовище їжу дозволяється лише з метою роздати її жебракам. На могилу продукти неможна класти, а, отже, посуд не потрібен.

***

Питання 2: Слава Богу! Чи можна на кладовище, на похорони, нести штучні квіти? Спаси, Господи.

Відповідь: У Церкви на це немає спеціальної думки, та нічого в цьому поганого немає.

***

Питання 3: Чи обов'язково замовляти панахиди за померлими близькими родичами на 40-й день, на пiвроку i рiк? І ще, будь-ласка, скільки часу має тривати жалоба за померлими близькими людьми, і чи потрібно відкладати весілля через несподівану смерть когось із рідних?

Відповідь: Чи замовляти панахиди – це питання Вашої совісті. Що ж до тривалості жалоби – церковних правил на це немає. Це справа Вашої щирості у жалобі по відношеню до спочилого.

***

Питання 4: Скажите, пожалуйста, сколько кафизм в день нужно читать по новопреставленной? Спаси Господи!

Відповідь: В день смерти и последующие три дня обычно стараются прочитать всю Псалтирь. В последующие дни читают, как минимум, по одной кафизме.

***

Питання 5: Мою маму вбила машина на пішоходному переході. Як правильно писати в поминальній записці – за убієнну рабу Божу Марію – чи просто за рабу Божу Марію? Благослови вас, Господи.

Відповідь: Оскільки Вашу матір не вбили навмисно, а сталося нещастя, то буде некоректно вписувати у пом'яник як убієнну. Моліться просто за рабу Божу Марію.

***

Питання 6: Ответьте пожалуйста, можно ли поминальный обед на 9 дней одного человека совместить с поминальным обедом на 40 дней другого? И можно ли вечером его сделать?

Сегодня умерла бабушка, и 9-й день день будет в следующий четверг, а в среду будет 40 дней, как не стало дедушки. Мы бы хотели 40 дней перенести на четверг, на бабушкины 9.

Відповідь: Вполне логичное желание. Это можно осуществить, и панихиду можно тоже заказать в один, выбранный вами, день.

Питання 7: 28-го ноября годовщина смерти моей мамы. Можно ли делать поминки на день раньше, 27-го ноября, так как 28-го начинается пост?
И можно ли заказать панихиду тоже 27-го, на день раньше, или же нужно обязательно 28-го?

Відповідь: В народе обычно так и делают: за день до – поминальный обед и заказывают службу в церкви, а в сам день памяти – молятся на заказной Литургии и идут на кладбище.

***

Питання 8: Слава Богу! В суботу минає рік, як не стало нашого начальника – надзвичайно доброї та порядної людини.

Його родина запросила весь колектив на поминальний обід, передувати якому має спільна поминальна служба в церкві КП.

Чи можемо ми піти на цю службу, постояти просто як гості, аби не образити відмовою вдову і сина покійного? Бо ж як потім з”явитися на поминальному обіді?

Відповідь: Вважаю за краще, як ви помолитесь на кладовищі або вдома.

***

Питання 9: Доброго вечора, отче. У мене пропав тато 16 березня. Коли знайшли, був мертвий, причина – переохолодження. Смерть настала 16 березня, проте поховали 4 квітня. Скажіть, будь-ласка, від якого дня рахувати 40 днів? Від дня смерті чи поховання?

Відповідь: Розумним буде почитати днем смерті 16 березня, а, отже, і всі інші дати відраховувати з цього числа.

Чи можна “відмолити” ворожку?

Питання 10: Чи можна приклонятися після Причастя до покійника? Чому так і чому ні? Дякую.

Відповідь: Церковних правил на цю ситуацію не існує. А як немає заборони, то звертаємось до логіки. Згідно з традицією, головним елементом поховальної служби має бути Літургія. А як Літургія, то обов'язково – Причастя. А на прикінці усього – прощання з цілуванням покійного. Отже, Причастя не заважає поцілунку тіла померлого.

***

Питання 11: Моя покойная прабабушка серьезно занималась колдовством. В одном монастыре мне сказали, что молиться за нее нельзя, т.к. ее грехи начнут «бить» по мне. И что ее нужно как-то по-особенному отмолить. Но не сказали как. Мне как-то странно, что нельзя помолиться за родного человека… Вы не подскажите, как это «по-особенному отмолить»? И вправду так делают?

Відповідь: Мне тоже странно: что нельзя помолиться за родного человека. Другое дело, что Церковь к этому нельзя принуждать, коль человек не слушался Церкви и занимался страшными вещами. Но келейно молитесь обязательно. Апостолы велели молиться даже за откровеннейших безбожников: за власти и императора! А тут – родная бабушка!

Отмаливайте при помощи святой Псалтири. Ежедневно читайте о ней Кафизму, но в конце читайте краткую молитву: “Помяни, Господи, (имя рек) и прости ей прегрешения, ослаби вину и упокой мятущуюся душу, Твоея ради неизреченныя милости”.

Питання 12: Как подобает надевать Иорданскую рубаху на умершего, простите, на обнаженное тело? И что еще кроме рубахи должно быть надето на мужчину?

Некоторые пожилые люди просят привезти с Иордана смоченную рубаху и берегут на смертный час, чтобы в ней похоронили, но толком никто не знает, как это правильно сделать.

Відповідь: Вообще-то, хоронили тела всегда в древности полностью обнаженными, лишь завернутыми в саван. Так, если помните, погребали и тело Спасителя. Такой была традиция и у славянских народов. И лишь духовенство хоронили в облачении, а затем и богатых покойников.

Это послужило тому, что постепенно стала меняться традиция похорон, поскольку и бедные старались подражать богатым. И в уже ненужный саван стали класть полностью одетые тела, начиная с 15 века. Но в селах до сих пор считается, что на усопших нельзя надевать нижнее бельё.

Теперь вернёмся к Вашему вопросу о смоченой в Иордане срачице. Дело в том, что этот обычай – надевать с Иордана срачицу на покойника – касается исключительно паломников, которые сами погружались в Иорданские воды. Т.е.

, сорочка надевается как свидетельство понесённых трудов паломника для свидетельства на Суде Божием о любви к Нему, о трудах ради этой любви. Т.е., для кого-то другого смачивать сорочку бессмысленно! Это ничего не означает.

Як поминати неохрещених діток?

Питання 13: Скажіть, будь ласка, у нас помер нехрещений синочок, і я чула, що не можна роздавати і пригощати чимось за нього.

Але в день пам'яті 14 тисяч убієнних младєнцев можна пригостити в його пам'ять. І якщо можна, то чи потрібно казати, за кого ти пригощаєш.

Адже якщо сказати, за кого я хочу пригостити, то людина не буде знати, за кого помолитися – так як імені йому не було дано, як при хрещенні.

Ми ще до народження назвали його Сергій, минуло уже 16 років, а ми так і називаємо його між родичами та друзями. На хрестику теж є табличка з прізвищем, ім'ям та по батькові, тому що, я думаю, не може стояти просто хрестик (нібито як нічийна могилка). Хотілося б дуже почути, як правильно поступити. Велике спасибі за відповідь.

Відповідь:  За дитинку, яка була неохрещеною у церкві, подавати не можна ніколи, бо вона не була частиною Церкви Христової. Хоч ми знаємо, що діти не мають гріха на собі, але носять печатку першого гріхопадіння прабатьків.

Подавати ж милостиню корисно завжди. І можна це робити не тільки у день Віфлеємських младенців.

Якщо Ви дали таке умовне ім'я дитині, то воно його визначає, і Ви можете й надалі милосердствувати заради Сергійка. А от Хрест на його могилі стояти не може. Хрестом знаменують лише християнські могили. На могильці неохрещеного малюка треба поставити невеличкий пам'ятник, але без знаку Хреста.

***

Питання 14: Скажите, пожалуйста, можно ли без батюшки хоронить некрещенного младенца?

Відповідь: Некрещённые не отпеваются. А потому священник на таких похоронах не нужен.

Питання 15: В мене в житті сталася трагедія – загинув чоловік. Ми й року не прожили у шлюбі. Я дала собі обітницю лишатися вдовою і вдруге не виходити заміж, а прожити життя в пам”ять чоловіка, якого кохаю і вірю, що прийде день, коли ми знову поєднаємось… Щодня молюся за спокій його душі, відвідую майже всі богослужіння. Тільки це мене рятує від біди. 

Мене постійно турбує питання, якщо у вічності не будуть одружуватися, то що буде з супругами, зв”язаними Таїнством Вінчання на землі, у вічності, якщо, звичайно, вони увійдуть у вічність? Чи будуть вони разом? Дякую.

Відповідь: Звичайно, що точно ми нічого не знаємо про потойбічний світ, але поєднання Богом не може бути розірвано людьми, а, отже, це поєднання є важливим для Господа, і Він віднайде можливість бути вам разом, якщо до цього будете прикладати зусилля вірності.

***

Питання 16: Чи правда те, що смерть трагічно загиблих прирівнюється до мученицької? Дякую.

Відповідь: Трагічно загибла людина, звичайно, що загинула мученицьки. Але прирівнюватись до святих мучеників не може. Бо святе мучеництво тим освячено, що людина помирає заради Господа, а не випадково.

Як не лякатися смерті?

Питання 17: Скажiть, будь ласка, чи може постiйно висiти в помешканнi фото покiйного родича?

Відповідь: Може.

***

Питання 18: Благословите, батюшка! Можна ли спать на кровати, на которой год назад умер человек (не родственник). Что нужно сделать, чтобы не было страха?

Відповідь: Если Вас это пугает, то не спите на этой кровати. Но в старину люди умирали и рождались на одних и тех же кроватях по много поколений – и ничего страшного! И сегодня в больницах вряд ли найдётся такой матрас или кровать, на которых кто-то не умер, но на них продолжают лечиться, имеющие надежду. Это естественное течение…

Питання 19: Скажите, пожалуйста, можна ли отдавать обувь умершего другим нуждающимся людям? Потому что я слышала, что нельзя отдавать из-за того, что передаётся судьба покойного тому человеку, который будет обувь носить. Правда ли это?

Відповідь: Можно раздавать обувь. Конечно, ту, что в хорошем состоянии. В старые времена всегда донашивали обувь за почившим – это традиция.

***

Питання 20: Слава Ісусу Христу! Благословіть запитати. Моя хороша знайома після смерті матері планує зробити кремацію тіла та тримати урну з прахом дома. На мої пояснення, що кремація – гріх, вона не звертає уваги.

Я порадила звернутись до священика, щоб хоча б відправив панахиду. Правда, вона прислухалась. Дяк відчитав панахиду. Теж її вмовляв, та марно.

Питання ось яке: якщо вона запросить мене з донечкою додому, де буде зберігатись урна, як мені, як православній, себе поводити? Бо для мене це неприйнятно, це як блюзнірство.

Це все одно, що їсти чи спати на могилі. Поясніть, будь-ласка, як бути православним у цій ситуації.

Відповідь: Господи, благослови! Якщо Ваша знайома така вперта, що свою домівку перетворила на склеп, то вважаю, що краще з нею взагалі не спілкуватися. Бо така впертість і небажання дослухатись добрих порад до добра не приведе. Це характеризує людину як хворобливу і, можливо, що й біснувату. Адже жити поряд з прахом покійника не стане звичайна людина.

Фото Максима Сидоренка

У ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ:

Чому важливі поминальні богослужіння під час Великого посту?

ВАЖНО! Как поминать усопших в дни Пасхальной радости

Гребешок на тот свет, или Размышления о борьбе с погребальными суевериями –
прот.Владимир РОВИНСКИЙ

«Память смертная – это маленький рюкзачок, который всегда с тобой», – игумен Валериан (ГОЛОВЧЕНКО)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ТАЇНСТВО ХРЕЩЕННЯ: у питаннях та відповідях

10 відповідей на запитання про ТАЇНСТВО ПРИЧАСТЯ

ТОП-17 питань стосовно ТАЇНСТВА ВІНЧАННЯ

О питании в Великий пост: приемлем ли для мирян монастырский устав

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400

Источник: http://orthodoxy.org.ua/data/20-vicherpnih-vidpovidey-pro-pominannya-spochilih.html

Панихида по усопшим: как заказать, что нести в церковь

Панахида за померлих текст

«Спаси, Господи!». Спасибо, что посетили наш сайт, перед тем как начать изучать информацию, просим подписаться на наше православное сообщество в Инстаграм  Господи, Спаси и Сохрани † –  https://www.instagram.com/spasi.gospodi/ .  В сообществе больше 30 000 подписчиков.

Нас, единомышленников, много и мы быстро растем, выкладываем молитвы, высказывание святых, молитвенные просьбы, своевременно выкладывам полезную информацию о праздниках и православных событиях… Подписывайтесь. Ангела Хранителя Вам!

В жизни каждого, к огромному сожалению, наступает день, когда он теряет близкого человека. Тогда время останавливается – и всё вокруг “умирает” вместе с ним. Человек уходит навсегда.

Мы не в силах его вернуть, но здесь, в земной жизни, вспоминая о нём, тем самым помогаем ему там, на небесах, обрести долгожданный мир и покой.

Именно поэтому в основные даты ухода в мир иной проводится церковная панихида, которая имеет огромное значение для верующего человека.

Панихида по усопшим

Это богослужение, схожее по своему складу с обрядом погребения и утренней. Такая служба проводится на третий, девятый и сороковой дни после смерти. Чтобы заказать её, необходимо:

  1. Прийти в храм заранее;
  2. Положить продукты на панихидный стол;
  3. Написать записку священнику с именем или именами тех, кого вы хотите помянуть;

Затем сказать служителю церкви о том, что вы хотите отслужить панихиду.

Панихида на 9 дней

На девятый день душа умершего ждёт прихода к девяти ангельским чинам и представления перед Господом. Церковь и родные молятся за усопшего и просят Всевышнего помочь приблизиться к святым ангелам.

Молитвы родственников, которые обязательно читаются перед самой панихидой, имеют очень большое значение для души покойного, так как до сорокового дня она мытарствует и ищет себе новое пристанище.

Во время панихиды все держат в руках зажжённые свечи, с помощью которых выражают свою искреннюю любовь. Такой обряд можно проводить как в одном, так и в нескольких храмах.

Так же читайте про: поминки 9 дней как считать

https://www..com/watch?v=FH3aINHhQaI

Панихида на 40 дней

На сороковой день душа усопшего после хождений по аду третий раз возносится к Богу, где решается её участь – пребывание до Страшного суда. Это решение зависит от того, какими были земные дела человека.

Обязательно к прочтению:  Какими должны быть венчальные кольца

И здесь молитвы, просьбы и мольбы родных не менее важны. Они просят Господа простить все прегрешения покойного и пустить его в рай. Непосредственно перед самой панихидой также совершается молитвенный обряд.

У вас есть телеграм? Если да, тогда вам понравится наша православная группа в телеграме: https://t.me/molitvaikona, заходите, мы ждем Вас!

Так же читайте про: 40 дней после смерти традиции

Панихида на годовщину смерти

Также церковь поминает усопших и в годовщину смерти, так как год – это литургический цикл, по исходу которого повторяются все основные даты. В этот день, если нет возможности посетить храм, можно вспомнить умершего и сердечным поминовением. Считается, что это время рождения новой жизни, которая не имеет конца и будет длиться вечно.

Панихида по усопшим, текст

Когда во время панихиды в церкви ставится свеча за упокой на канун (панихидный мраморный стол, на котором расположены ячейки для свечей и Крест), Господу возносится молитва:

“Помяни, Господи, души усопших рабов твоих (имена), и всех сродников моих, и прости их все согрешения вольные и невольные, даруй им Царствие и причастие вечных твоих благ, и сотвори им вечную память”.

Текст повторяется трижды.

Панихида — что нести в церковь

Когда человек заказывает в церкви панихиду, он обязательно несёт туда продукты. Они являются милостыней в честь умершего.

В церковь можно нести:

  • муку и хлебобулочные и кондитерские изделия;
  • всевозможные крупы;
  • фрукты и овощи;
  • яйца;
  • вино;
  • сахар;
  • растительное масло.

Не в коем случае нельзя нести мясные изделия. Также все приносимые продукты не должны быть испорчены.

Помните: всё приносимое в храм – это дар Богу. Обязательным блюдом на панихиде является кутья – вареная пшеница с мёдом. Зерно символизирует рост и новую жизнь, а мёд делает её сладкой.

Сейчас пшеницу часто заменяют рисом, а вместо мёда используют изюм, выкладывая его в виде Креста. После панихиды кутью и другие приношения благословляет священник, и затем они раздаются всем пришедшим на поминание либо на кладбище, либо дома. Обычно же умерших принято поминать чем-нибудь сладким.

Обязательно к прочтению:  Вход Господень в Иерусалим, двунадесятый праздник

Панихида на кладбище

Поминание на могиле – обязательный и нужный обряд. Прибрав её от пыли и сора, нужно зажечь свечу. Можно пригласить священника. Если такой возможности нет, родные могут сами прочесть молитву за упокой души, и тихо вспомнить умершего.

Кроме кутьи, которую освятили в церкви, на кладбище нежелательно ничего есть и пить. Это оскорбляет память покойного. Еду на могиле также нельзя оставлять, лучше раздать её голодным и нищим.

Все вышеизложенные обряды – это исторически сложившиеся правила православной религии. И человеку верующему их нужно выполнять неукоснительно, дабы его родной, которого уже нет на этом свете, смог праведно жить на небесах и даровать оставшимся за Земле покой и умиротворение.

Пусть хранит Вас Господь!

Источник: https://ikona-i-molitva.info/panixida-po-usopshim-kak-zakazat-chto-nesti-v-cerkov/

Церковні богослужіння за померлих

Панахида за померлих текст

Церква ніколи не береться вирішувати і судити померлого за його вчинки, залишаючи це у таємниці Божій, Котрий не хоче смерті грішника, але щоб навернувся і праведно жив.

Вона лише оточує особу померлого молитвою у своїх похоронних і поминальних богослуженнях, просячи у милосердного Бога прощення і відпущення гріхів померлому та оселення його на місці спочинку, де всі святі спочивають. Відтак Церква виконує слова Св.

Письма, в якому говориться таке: «Приносити жертву переблагання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха (II Книга Макавеїв 12, 46)».

Похоронні богослужіння

Зазначимо, похоронні богослужіння встановила Церква Христова, базуючись на словах Святого Письма, у якому йдеться про те, що: «Дар милосердя подай усякому живому, а й мертвому не відмов твоєї ласки (Сирах 7, 33)».

У дохристиянський час релігійні похорони були знані не тільки ізраїльтянам, але всім поганським народам. Отож Церква перейняла деякі частини похоронних звичаїв ще із дохристиянських часів, очистила їх від поганських елементів і додала нові свої обряди, тому прийнято вважати, що похорон померлого належить до одного із давніх церковних традиційних богослужінь.

Відтак християнський похорон, починаючи від свого початку і аж до сьогодення, супроводжується різними молитвами та псалмами, насамперед відправою Божественної Літургії, яка в давнину здійснювалась на самому цвинтарі, як це нам відомо із життя святої Моніки, матері святого Августина, та із життєписів інших святих, у першу чергу, мучеників.

У процесі кількох століть на основі відповідних молитов, псалмів Східною Церквою були складенні аж чотири різні чини похорону, а саме:

1. похорон мирян 2. похорон священиків 3. похорон монахів

4. похорон дітей

Похорон мирян розпочинається з утрені та складається із трьох частин. У першій частині закладено звичайний початок, вона вміщує також псалми 90, 118 та заупокійні тропарі.

Відтак у другій частині розпочинаються пісні заупокійного канону і стихир, а в третій ‒ євангельські блаженства з тропарями, читанням Апостола, Євангелія, а також єктенії і, звичайно, співи під час винесення тіла покійника на кладовище.

Насамкінець похоронна процесія закінчується співом «Вічная пам’ять», коли тіло опускають у могилу.

Похорон священиків своєрідно відрізняється від похорону мирян: він пригадує нам частково утреню з великої суботи, звану як надгробне. Ця схожість відповідає служінню священика.

Похорон монахів у деяких місцях відрізняється від чину похорону мирян через те, що чернець ще за свого життя відрікся світу та всіх світових приман, на відміну від мирянина.

Різниця в чині похорону монахів від мирян полягає у наступному:

1) Відчитавши 90-й псалм, на похороні ченців співають алилуя та заупокійні тропарі. 2) Замість канону за покійних співають степенні антифони з Октоїха.

3) Під час блаженств співають окремі тропарі, в яких просять Бога за прославу покійного в небі, який ціле своє життя трудився в пості та молитві. 4) Під час останнього цілування співають стихири, в яких прославляються чернечі обіти і подвиги ченців.

5) Під час опускання тіла до гробу співають три тропарі, під час їх співу браття-ченці складають 12 поклонів, немов прощають покійника-ченця, який відходить до Бога.

Похорон дітей (до сьомого року життя) відбувається зовсім по-іншому та відрізняється від чину похорону мирян. Під час похоронної процесії у ній не співається 118 псалма, немає непорочних тропарів, а канон співають з приспівом: «Господи, упокой дитину».

Відтак на заупокійних єктеніях читаються молитви не за прощення гріхів померлого, а за те, щоб Господь сподобив усопшого небесного царства. У стихирах оспівується скоропроминаюче життя, згадується про жаль батьків і надію на блаженство дитини. Апостол і Євангеліє також вказують на невинність дитини і дають йому надію на блаженство.

Замість «розрішальних молитов» читається окрема молитва «Господи, ти охороняєш дітей у цьому житті», в якій проситься Бога, щоб прийняв душу дитини в ангельські світосяйні місця.

Церковні канони забороняють неохрещену дитину хоронити по-християнськи.

У богослужбових книгах — Требниках, немає окремих чинів для похоронів диякона та архиєрея, а тому для поховання диякона використовується чин похорону мирян, а для архиєрея — чин похорону священичого.

До 1767 року архиєреїв хоронили так, як і монахів, бо всі вони були вибрані з-поміж монахів. Відзначимо, у 1767 р. було ухвалено хоронити архиєреїв по чину священичому. Зауважимо, ця традиція поховання архиєреїв збереглася і до сьогодні.

За приписами похоронних чинів, тіло мирянина-небіжчика обмивали, щоб він після свого воскресіння став достойним перед Богом, а тіло ченця обтирати губкою, змоченою у теплій воді. Відтак тіла померлих архиєреїв не вмивали водою, а тіла священиків помазувати оливою.

Після обмивання, обтирання чи помазання тіл померлих їх вдягали у чистий одяг, відповідний до їх сану, що був символом обнови після воскресіння. Ченця одягали у мантію, а на священика надівали повні священичі одежі, на єпископа — архиєрейські, а на диякона — дияконські.

Лиця духовних осіб під час похорону закривали покрівцем-воздухом на знак того, що вони ціле життя мали обов’язок служити Богу. А тому лице тепер повинно бути звернене до Бога. У праву руку померлого священика та архиєрея вкладали хрест, а на груди клали книгу святих Євангелій. Диякону давали в руку кадильницю.

При домовині архиєрея також ставили трикірій, дикірій та рипіди.

Над тілом померлого архиєрея та ієрея читалося Євангеліє, а над тілом ченців і звичайних мирян — Псалтир. Виносячи тіло мирянина, співали Трисвяте, а при виносі тіла духовної особи, священика чи єпископа співали ірмоси покаянного канону «Помічник і покровитель». Відтак при виносі ченця лунали стихири, наприклад: «Яка житейська насолода» тощо.

Тексти чину похорону мирянина, священика, монаха і дитини на свято Пасхи і на цілий світлий тиждень є іншими від звичайних днів у літургійному році.

Через те, що не варто в світлий тиждень відправляти сумні, жалем наповнені похоронні відправи, бо свято Воскресіння Господнього перемагає всякий смуток і між людьми панує радість з приводу Воскресіння Господнього.

Тому Церква приписує тексти чинів похоронних на цей час заміняти іншими, радісними, де більше споминається Воскресіння Господнє, ніж смуток за померлим.

Духовні особи, які служать похорон у світлий тиждень, не одягають посні, а світлі ризи, що символізують радість, а не смуток. Зі звичайних похоронних відправ залишаються тільки заупокійна єктенія з молитвою «Боже духів», кондак, ікос і «Вічная пам’ять», на що народ відповідає воскресним тропарем: «Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував».

Чини похорону повинні відбуватися перед полуднем, коли приходить час служіння Божественної Літургії, але дозволено хоронити померлих також і в полудень, однак не після заходу сонця.

Чини похорону несуть різні форми духовної потіхи через те, що до них належать Псалми, стихирі, взяті із Псалмів, читання із Св. Письма.

Вони мають за мету збудити свідомість у тих, що не мають надії у потойбічне життя, представити справжній сенс людського життя воскресіння і випросити у милосердного Бога прощення і відпущення гріхів померлому, оселення його на місці спочинку, де всі святі спочивають.

Поминальні богослужіння

Крім похороних чинів, Церква протягом літургійного року не залишає померлих без молитви, а свою практику поминання померлих грунтує на словах Святого Письма, у якому говориться: «Бо якби Він не надіявся, що полеглі встануть з мертвих, зайвим і смішним було б молитися за мертвих (II Книга Макавеїв 12, 44)».

Давнім звичаєм не лише у християн, але й у всіх релігіях, є поминання померлих. Цей звичай бере свою основу із людської душі, яка має інтимне відношення до загробного життя. У старозавітних євреїв і поган були визначені заупокійні дні, в які приносили жертви і відмовляли молитви за упокій померлих. Для прощення провин в їх честь здійснювалися трапези та скликалися бідні на обіди.

У християнській Церкві звичай поминання померлих розпочався ще в перших віках християнства. Вже старозавітній культ мав установлені дні, коли поминали померлих. Християнська Церква прийняла ці дні і впровадила у свою практику.

Третього дня після смерті Церква поминає померлого, оскільки третього дня Христос воскрес із мертвих. Церква говорить поминати саме того дня, щоб пригадати, що і душа померлого також воскресне.

Дев’ятого дня Церква говорить поминати, щоб душа його була зачислена до лику дев’яти небесних ангельських хорів, а в сороковий день, щоб подібно, як Христос Господь Вознісся сорокового дня на небо, щоб так і душа померлого була прийнята до небесної обителі (Апост. пост. кн. 8, гл. 42).

Крім третього, дев’ятого і сорокового дня, Церква кожної суботи поминає померлих, що відійшли до вічності, але ще не увійшли у вічний і блаженний спочинок зі святими в небі. В особливий спосіб у літургійному році Церква наголошує поминати померлих у суботу перед святом св.

Великомученика Димитрія, в м’ясопусну суботу, в яку звичай поминання сягає ще апостольських часів на пам’ятку другого приходу Христа Господа, в перші три суботи Великого Посту, а також у вівторок після Томиної неділі на сповіщення померлим про торжество Воскресіння (цей день поминок сягає ще часів св.

Івана Золотоустого і Амвросія Медіолянського), в заупокійну суботу, перед неділею П’ятидесятниці.

Церква закликає поминати покійників в роковини їхньої смерті, а також за прадавнім звичаєм у наступний день після празнику храму.

Зазначимо, Церква поминає померлих на таких богослуженнях, як:

1. Службі Божій 2. Парастасі

3. Панахиді

Служба Божа або Божественна Літургія — це установа самого Ісуса Христа, через яку спільнота вірних, родина померлого вчиться жити у спільноті із тим, хто заснув у Господі, приймаючи причастя Тіла і Крові Христа.

Парастас — з грецької — посередництво. Парастас — це богослуження, в якому за посередництвом молитви, колива і кадильного диму вимолюється в Бога прощення померлому за його гріхи. Це богослуження відправляється з любові до померлого.

Парастас відправляється в день смерті, під час похорону і в поминальні дні. У богослуження парастасу часто вплітається і Божественна Літургія для випрошення в Бога прощення гріхів померлого. Дослівно кажучи, «Парастас» — це богослуження, на якому присутнє коливо з медом і солодкими овочами.

Коливо символізує воскресіння, а мед — насолоду, яка зустріне всіх праведників у вічності.

Панахида — грецьке слово, що складається з двох слів: «пас» — весь і «нікс» — ніч. Поєднання цих двох слів творять одне — всю ніч. Отже, панахида — це всеношне богослуження за усопших.

Воно творилося ще в часи перших християн, коли вони, переслідувані за віру, збиралися в катакомбах на гробах мучеників і всю ніч молилися за померлих, прославляючи мучеників.

На сьогодні панахида вже не займає цілої ночі, але назва її ще залишилася давня.

Панахиду відправляють завжди з обкаджуванням тіла померлого або тетрапода.

Церква закликає поминати померлих, крім богослужінь, також особисто в приватних молитвах, навіть щоденно. Церква просить молитися за всіх померлих, навіть ворогів, але особливо за батьків, друзів і добродійників, тому що це діло великої любові та милості.

д-р Петро Сабат
, РІСУ

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Щомісячний борг

Зібрано Залишилося зібрати

Источник: https://credo.pro/2011/10/52262

Панихида

Панахида за померлих текст

Панихида – это богослужение, которое по своему составу представляет сокращенный чин погребения а так же схожа с утреней.

На ней читается 90-й псалом, после которого возносится великая ектения об упокоении поминаемого, потом поются тропари с припевом: “Благословен еси, Господи…” и читается псалом 50-й.

Поется канон, который разделяется малыми ектениями. После канона читается трисвятое, Отче наш, тропари и ектения, после которой бывает отпуст.

Эта служба может проводиться до и после отпевания в третий, так как Христос воскрес на третий день после своей смерти, девятый – ждя того, чтобы душа усопшего была приближена л девяти ангельским чинам, сороковой день – потому что Спаситель в сороковой день вознесся своей пречистой плотью на небо, после кончины или в другое времея по просьбе родных и близких. Душа каждого усопшего после смерти проходит мытарства, поэтому в это время его душе необходима молитва. Панихида помогает душе облегчить переход в загробную жизнь. В это время суток так же прощались с телами усопших и мучеников. Останки мучеников полагались в пещеры или отдаленные дома, в которых затем пелись псалмы и к началу утра совершалось захоронение. Это богослужебное последование над умершим именовалось панихидой, или по-другому – всенощным бдением. Поэтому служба об усопшем стала называться панихидой.

Большое значение для души усопшего представляет молитва, которая совершается до отпевания в храме или в нескольких храмах и монастырях. Пока тело умершего человека лежит мертвым, его душа проходит духовные испытания, которые в церкви называются мытарствами.
Исходя из этого душа имеет острую нужду в заботе близких, которая выражается в молитве, милостыни и добрых делах в честь умершего.

Во время совершения панихиды в храме все присутствующие держат в руках зажженные свечи, которые выражают любовь и ту молитву, которая проистекает из их сердец.

Панихида – текст службы

Существо молитв панихиды состоит в обращении к Господу с просьбой простить согрешения умершего и даровать его душе упокоение и Царство Небесное.

В текстах панихиды, Церковь обращает внимание на то, как душа умершего восходит на суд Божий, как она со страхом предстоит на суде, открывая свои согрешения перед Господом. Церковь говорит об основном законе божественного суда — это милосердие.

Панихида завершается словами: «Во блаженном успении вечный покой подаждь, Господи, усопшему рабу Твоему (имя) и сотвори ему вечную память!» «Эти слова, — говорит святой Симеон Солунский, — дар и завершение всего, они отсылают усопшего к наслаждению Богом и передают душу и тело умершего Богу». Молитвословия панихиды приносят облегчение душе умершего, а также и для самих молящихся.

Как правило панихида совершается в храмах после совершения Божественной Литургии, однако, по мнению некоторых богословов такая практика не имеет оснований в Уставе Православной Церкви. После Литургии вообще не должны совершаться какие-либо богослужения. Поэтому предлагается служить панихиду до Литургии или после вечернего богослужения.

Вселенские панихиды – родительские субботы

Кроме поминовения каждого умершего в отдельности, Церковь совершает в определенное установленное время поминание всех усопших православных христиан, тех, кто был настигнут внезапной смертью и не был напутствован в будущую вечную жизнь молитвой Церкви. Такие панихиды называются вселенскими, дни, когда они совершается — вселенскими родительскими субботами. К этим дням относятся:

Суббота мясопустная. Следующее за ней мясопустное воскресенье посвящается духовному размышлению о Страшном суде. Молитва об умерших в эти дни приносит им большую пользу. Спасение души может осуществиться только в Церкви, членами которой являются живущие, а так же и все усопшие. Единение с ними через молитву является выражением нашей любви.

Перевод слова «панихида» с греческого языка означает «всенощное пение». Христиане первых веков в условиях гонений могли проводить богослужения только в уединенных местах причем чаще всего – ночью.

Суббота Троицкая. Поминовение всех усопших христиан определено и в субботу перед праздником Пятидесятницы, потому что сошествием Святого Духа завершилось домостроительство спасения человека, в котором принимают участие и умершие.

Молясь в день Пятидесятницы, Церковь просит, чтобы для умерших благодать Господня стала источником радости и блаженства, так как Духом Божиим «всяка душа живится». Поэтому суббота накануне праздника посвящается молитве об усопших.

Святой Василий Великий, который составил молитвы вечерни Пятидесятницы, говорит, что Господь более в этот день благоволит принимать моления об усопших христианах и даже о «иже во аде держимых».

Дмитриевская родительская суббота названа так в честь святого Дмитрия Солунского. Установление поминания усопших в этот день принадлежит Дмитрию Донскому, который совершив после куликовской битвы поминовение павших воинов, установил совершать это поминовение ежегодно 26 октября. Впоследствии вместе с воинами стали поминать всех усопших.

Родительские субботы 2-й, 3-й и 4-й недель Великого поста. В период Великого поста Церковь призывает всех верующих быть в единстве с живыми и умершими, совершать в определенные дни молитвы о них.

Субботы этих недель определены для поминовения умерших так как в седмичные дни Великого поста заупокойные богослужения не совершаются (к ним относятся: сорокоусты, заупокойные ектении, панихиды, поминовения 3-го, 9-го и 40-го дня после смерти), потому что полная Литургия не проводится ежедневно, а с совершением этого богослужения связывается поминовение умерших. Чтобы не лишить усопших христиан молитвы Церкви в дни Великого поста и были выделены эти субботы.

Источник: http://palchevskiy.by/panihida.html

Поделиться:
Нет комментариев

    Добавить комментарий

    Ваш e-mail не будет опубликован. Все поля обязательны для заполнения.